Fot. Jeremi Astaszow
Było takie miasto nad morzem.
Teraz go nie ma.
Morze pozostało, ale miasta nie ma.
Życie nad morzem, to inne życie. Pewnie dlatego tych ze śródlądzia nad morze zawsze ciągnie – jakby szukali tam odpowiedzi na jakieś odwieczne pytania. Dziś o te odpowiedzi trudniej, bo jednego z nadmorskich miast już nie ma.
Mariupol. Miasto Marii. Mieszkała z rodziną na jego przedmieściach. Jak i wielu innych ludzi. Pracowali w fabrykach, chodzili do teatrów, parków i na plaże. Już nie chodzą. Rosyjskie rakiety, rosyjskie czołgi i rosyjscy żołnierze zniszczyli teatry, parki, plaże. Zniszczyli życie Marii i setek tysięcy innych ludzi. Miasto już nie istnieje – na zdjęciach satelitarnych w jego miejscu znajdują się gruzy i nowe cmentarze. Na jego terenie pozostali okupanci, pozostały ruiny. Oraz garstka mieszkańców. Jak wygląda ich życie? Historia Marii przypomina biblijną przypowieść, straszną baśń, film postapokaliptyczny. Ale na pewno nie życie, na które zasługiwałby ktokolwiek. „Morze zostanie” to opowieść o tragedii miasta, którego wybrzeże pełne jest martwych ptaków, a jedyny ptak – gęś – który zdołał przetrwać w tym świecie, nie do końca jest ptakiem…
Spektakl „Morze zostanie” na podstawie dramatu Oleha Myhajlova i w reżyserii Kostiantyna Vasiukova to owoc współpracy charkowskiego teatru „Publicyst” i Teatru Zagłębia. To ukraińsko-polska lekcja współodczuwania, próba przekazania bólu i prostej prawdy o tym, jak łatwo jest stracić wszystko mając obok siebie agresywną i uzbrojoną Rosję.
—
Було таке місто біля моря.
Тепер його нема.
Море залишилося, а міста нема.
Життя біля моря – це особливе життя. Тому, мабуть, люди з інших, “континентальних”, міст завжди тягнуться до моря, ніби шукають відповідей на свої вічні питання. Сьогодні ці відповіді знайти важче, бо на одне приморське місто в цьому світі стало менше.
Маріуполь. Місто Марії. Саме тут, в передмісті, мешкала Марія зі своєю родиною. Раніше взагалі тут жило багато людей. Працювали на заводах, відпочивали на пляжах та в парках, ходили в театри. Тепер не так. Російські ракети, російські танки та російські солдати знищили пляжі, парки та театри. Знищили життя Марії та сотні тисяч інших життів. Міста, яке раніше звалося українським Маріуполем, більше немає — на супутникових знімках видно масштабні руйнування та нові кладовища. Залишились окупанти та руїни. І жменька мешканців. Яке їхнє життя? Історія Марії із Маріуполя схожа на біблійну притчу, на страшну казку, на постапокаліптичний фільм. Але точно не на таке життя, якого хтось заслуговує. «Море залишиться» — це історія про трагедію міста, узбережжя якого кишить мертвими птахами, а єдиний птах — гусак, який зумів вижити на цьому світі — не зовсім птах…
Вистава «Море залишиться» за мотивами п’єси Олега Михайлова у постановці Костянтина Васюкова стала результатом співпраці харківського театру “Публіцист” та театру Заґлембіє. Це українсько-польський урок співчуття, спроба донести біль і просту правду про те, як легко втратити все, коли поруч є агресивна та озброєна Росія.
Проєкт реалізується в рамках програми мистецьких резиденцій для артистів з Білорусі та України, організованої Театральним інститутом ім. Збіґнєва Рашевського.
———————————–
Projekt realizowany w ramach programu rezydencji artystycznej dla twórców i twórczyń z Białorusi i Ukrainy organizowanego przez Instytut Teatralny im. Z. Raszewskiego.
